Піклування про психічне здоров’я як ключ до інтеграції

Під час робочої мобільності в Іспанії я мала можливість зосередитися на сфері, яка є мені професійно дуже близькою, — піклуванні про психічне здоров’я мігрантів і біженців як невід’ємній частині інтеграційного процесу. Як травматерапевтка, що працює з соматичними підходами, зокрема методом Somatic Experiencing та краніосакральною терапією, я давно переконана: без відчуття внутрішньої безпеки будь-яка інтеграція є вкрай складною. Мобільність дала змогу вписати цей погляд у ширший міжнародний контекст і перевірити, як із цією темою працюють організації в Іспанії.

Я мала нагоду познайомитися з різними моделями підтримки психічного здоров’я мігрантів, які не відокремлюються від повсякденного життя, а природно поєднуються з іншими послугами — освітою, цифровою підтримкою, соціальним консультуванням чи підтримкою зайнятості. Сильне враження на мене справило те, що турбота про психіку тут часто починається не з «терапії», а зі створення простору, де людина почувається бажаною, шанованою і не мусить нічого доводити. Саме це базове відчуття безпеки є ключовим для людей із травматичним досвідом.

У межах мобільності я зосередилася на мапуванні доступних послуг у сфері психічного здоров’я для біженців і мігрантів, зокрема організацій, що спеціалізуються на травмах, спричинених війною, вимушеним переселенням або тривалою невизначеністю. Мене особливо зацікавили культурно чутливі підходи, які враховують різні уявлення про психічну допомогу в різних культурах і більше працюють із тілом, ритмом, простими стабілізаційними техніками та груповою підтримкою.

Дуже надихаючою для мене стала робота з груповими формами підтримки, які не ґрунтуються на проговорюванні травматичних історій, а спрямовані на посилення внутрішніх ресурсів, орієнтацію в теперішньому моменті та відновлення довіри — до себе, до інших і до навколишнього світу. Саме такі підходи я вважаю дуже придатними для перенесення в чеський контекст, де ми часто зустрічаємо людей, які ще не готові до індивідуальної терапевтичної роботи, але потребують базової стабілізації та підтримки.

Важливою темою для мене стало й поєднання окремих послуг — співпраця між фахівцями з психічного здоров’я, соціальними працівниками, викладачами цифрових навичок та координаторами волонтерів. Такий системний підхід суттєво зменшує ризик перевантаження як клієнтів, так і самих працівників і волонтерів, а також сприяє профілактиці вигорання.

Суттєвою частиною моїх спостережень була також роль волонтерів, які часто перебувають на першій лінії контакту з мігрантами. Саме вони нерідко стають свідками сильних емоцій, історій втрати та безпорадності, не завжди маючи фахову освіту в роботі з травмою. В Іспанії я побачила, наскільки важливими є чітке визначення їхніх ролей, регулярна підтримка, супервізія та навчання базових принципів роботи з травмованими людьми. Такий підхід не лише захищає клієнтів, а й суттєво підтримує психічне благополуччя самих волонтерів і довготривалу сталість їхньої участі.

Мобільність стала для мене й можливістю глибшої саморефлексії — вона нагадала, що допомога не обов’язково має бути швидкою чи помітною, щоб бути цінною. Часто вона полягає в тихому супроводі, повазі до темпу іншої людини та готовності бути поруч без потреби негайних рішень. Я вважаю цей підхід ключовим у роботі з людьми, які пережили війну, вимушений від’їзд з дому чи тривалу невизначеність. Досвід Іспанії лише зміцнив мене в цьому переконанні та став джерелом нової енергії й покори, з якими я хочу продовжувати цю роботу.

З мобільності я винесла підтвердження того, що піклування про психічне здоров’я — це не «надбудова», а фундамент, на якому інтеграція може по-справжньому триматися. Навіть дуже прості техніки — робота з диханням, заземлення, усвідомлення тіла — можуть мати вирішальний вплив, якщо їх пропонують чутливо і в правильний момент. Саме цей підхід я хочу й надалі розвивати в межах нашої організації, щоб підтримка мігрантів була не лише функціональною, а й по-справжньому людяною та сталою.

Page updated

Report abuse